Мы в жизни, время оставляем на потом.
Решаем, что можем что - то сделать после.
Проходят дни, в однообразьи суетном...
Кто вспоминает, о жизнено важном смысле?
Когда у нас есть отговорка, в слове - потом.
Совсем не размышляем, - о смысле жизни...
Она порою мчится, просто кувырком.
Так неизбежно, все дойдет до тризны.
Зачем думать, лучше сказать - потом!
С большинством, все так и происходит.
Не думают, - от рожденья и до похорон.
В бессмысленности, вся жизнь уходит...
В суетности, мы говорим слово - потом.
Предполагаем, что сделаем что - то позже.
Вся жизнь, и наши дни назначены Творцом.
Как все успеть, не опоздать, - о Боже!
Как жизнь прожить, чтоб пользу принести?
Не говорить, чтобы другим слова впустую...
\"Потом и после\", нам многое не приобрести .Все надо делать во время, вживую.
Пока мы живы, не оставляйте на - потом...
Ведь в нашей жизни, быстротечной все реально...
А жизнь прожить, чтоб перед Божиим судом.
За все ответить, Богу - персонально.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Я долго истину искал... - Валерий Гаращенко Автобиографический стих, я когда-то занимался магией, гадал, познавал, как говорит Библия, глубины сатанинские. Но, слава Иисусу, Он не оставил меня в моих заблуждениях.
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
